Зустрічайте легенду в Україні
Група "Пламя UA"
Станіслава Черьомухіна
Shadow
Slider

Склад групи "Пламя UA"

Станіславу Черьомухіну випало на долю примножувати творчі традиції знаменитого вокально-інструментального ансамблю «Пламя».

… сільського хлопчину, як магнітом тягнуло до музики, а найближча музична школа була в сусідньому Мелітополі. Щоб купити фортепіано в сім’ї грошей не було, тому визначилися з класом скрипки.

І пішло-поїхало, три рази на тиждень, і в сніг, і в дощ у вантажному таксі вирушав юний скрипаль до музичної школи. За хороші оцінки отримував приз, пиріжки з горохом.

Підростав Стасик під музику Вівальді і нудні гами замість футболу. А тут ще спокуса — з’явилася електрогітара. Першу гітару умілець-дядько допоміг змайструвати з телефонної трубки, і фанери диригентського пульта. І полилися чарівні звуки на танцмайданчиках та самодіяльних концертах. Але мама наполягла освіту продовжити, довелося диригентсько-хорове відділення училища культури закінчити.

А тут і армія прийшла, за службовим обов’язком співав в ансамблі пісні і танцю. Потім один за одним понеслися гастролі в філармоніях України і по всій країні. І так, нарощуючи творчий потенціал, сходинка за сходинкою дійшов до супер популярного в ті роки вокально-інструментального ансамблю «Пламя», якому віддав понад 15 років роботи. У житті допомагав щасливий випадок, а далі праця і муки творчості. По ходу справи вдалося закінчити ГІТІС, потім займався режисурою, чимало років працював в кіно і на ТБ. Але пісня пересилила, та й куди не підеш, і навесні, і влітку — все просять: ну заспівай нам пісні ансамблю «Пламя». Ймовірно є в них якесь диво, що чіпає душу людини.

Так що, ми ще свою кращу пісню не заспівали!

Незрівняна Валентина Тишкевич — окраса нашого гурту.

     Валя співає з колиски, причому завжди з душею, щиро та виразно. Росла в простій багатодітній українській родині, нелегкі будні якої прикрашала музика. Співали всі, за роботою, і в радості, і в печалі, і просто так. Музичному вихованню Валентини особливу увагу приділяв батько, народний самородок, директор музичної школи і викладач по класу баяна. Ось і пішла Валя по його благословінню грати на баяні і благополучно закінчила музичну школу. Та до того ж і мама вирізнялася голосом і красою. У Валі руки спритні, за що не візьметься, все звучить, і тяга до музики — не зупиниш. Тому з юності занесло її в ансамблі, грали на весіллях і на радісних подіях селян. Валя часто виручала «втомлених» музикантів за гітарою, навіть за барабанами, а вже як заспіває — заслухаєшся.

     А потім було навчання в Запорізькому музичному училищі по академічному вокалу, викладацька робота. Брала участь в музичних конкурсах і фестивалях, її виконання журі завжди відзначало призами. Але тягнуло Валентину на професійну естраду, в шоу-бізнес, де вона успішно виступала в українських і міжнародних проектах. Особливо їй вдавалася робота в студії звукозапису, де Валентина записала свій голос в піснях різних «зірок» і «метеоритів».

     Так би і йшло її творче життя розмірено, якби не пісні ВІА «Пламя», які вона співає неповторно і з душею. І почалися її гастролі з групою Станіслава Черьомухіна по нерівним українським дорогам, щоб дарувати слухачам пісні, радувати красою і теплом своєї душі.

Знайомтеся: романтик контрабаса і бас-гітари Олександр Прилипко.

Якось повелося, що в музичній школі на такому громіздкому інструменті, як контрабас, ніхто не хотів вчитися грати. Самі розумієте, інструмент треба вибирати з дитинства, щоб потім все життя не тягати на спині шафу. Наприклад, обрав флейту-пікколо, сховав у кишеню, і пішов. Але, Олександр труднощів не боїться. Бере на плече контрабас, хоча той в два рази вище його, і крокує пішки до школи, бо з шафою в автобус не беруть. І правильно робить, адже будь-який музичний ансамбль без основи, без баса не відбудеться.

Минули роки занять у Дніпропетровському музичному училищі, а справи йдуть туго. З контрабасом роботи мало. Але, Саша труднощів не боїться. Тут, дуже доречно прорвалася у наші вуха із заходу біт-музика, і такий незвіданий інструмент, як бас-гітара. Освоїв Олександр цю заморську штуку, і понеслися виступи на танцмайданчиках, весіллях і похоронах. Справи пішли в гору. Тим більше, що група запорізьких музикантів за його участі створила доволі класний вокально-інструментальний ансамбль «Водограй».

   Але, з контрабасом Олександр не розлучається, тому як труднощів не боїться. Скупається в зимовий час у Дніпрі, бере інструмент і йде на репетицію українського фольклорного ансамблю. З цим ансамблем проїхав він півсвіту, нудно не було, там дівчат багато. Паралельно співає в студентському хорі музичного училища, звичайно ж басом, та ще й на кліросі був помічений.

   Але, мабуть, вершиною його творчості є участь в унікальному ансамблі «Містерія».

Він всюди встигає. Вже кілька років співає, грає і танцює циганочку в групі Станіслава Черьомухіна.

Молодий Петро Наумов, вражав уяву фанатів танцмайданчиків рідного Маріуполя стильним рок-енд-рольним голосом. 

Він в «0» співав сингли зарубіжних співаків і груп: Чеслав Неман, Мік Джагер, Кріденс, Ді Пьорпл — були його улюбленцями. За це маріупольська молодь його обожнювала. Але, як це і буває — відбігав, відстрибав шалену молодість, «відбарабанив» армію. І що далі?

А далі доля подарувала йому запрошення в ВІА «Поют гитары», де він успішно барабанив і зривав симпатії прихильниць. І закрутилося, і пішло! Харизматичного молодого артиста запрошували в імениті колективи «Надежда», «Лейся песня» та інші. З піснями об’їздив наш Петро всю країну, але прийшла пора причалити до одного місця.

А місце це було в місцях віддалених, і дуже холодних. Проте там Петро був першим хлопцем в крутих ресторанах, і публіка записувалася, щоб його послухати. Часи були ситі, шахтарі грошей на відпочинок не шкодували. Але, Петро не розслаблявся, і успішно закінчив музичне училище.

Так, як він є виконавцем широкого профілю, то творчість його, (крім корпоративів) була помічена в армійському ансамблі, в українському народному хорі, джаз-бенді, церковному хорі і навіть в місцевому оперному театрі, де він співав у рок-опері.

Треба відзначити, що ручки у Петра пустотливі, і тому він успішно володіє різними музичними інструментами: ударними і гітарою, клавішами і бас-гітарою, ну, а як заспіває, так мороз по шкірі.

Тільки наш Петро налаштувався няньчити внучку, як зателефонував невгамовний Черьомухін і висмикнув його з теплою квартири на гастролі. І пішло — поїхало! Переїзди-перельоти, де доведеться заночуємо, що доведеться поїмо, але — закусимо салом.

А якщо серйозно, улюбленець публіки Петро Наумов відмінно співає, і ще танцює навприсядки!